Information about the station



Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція – провідний центр сільськогосподарської науки Закарпатської області.

Історія станції розпочалася з 1946 року, коли у системі Міністерства сільського господарства України на базі насінницького господарства Кошіцької державної сільськогосподарської станції була створена Закарпатська державна дослідна станція. Формування станції було в основному завершено у 1956 році об’єднанням її з Берегівським опорним пунктом Всесоюзного науково-дослідного інституту виноградарства та виноробства і Закарпатським опорним пунктом Всесоюзного інституту чаю та субтропічних культур.

До 1980 року станція нагромадила великий досвід роботи з ряду напрямків сільськогосподарської науки і володіла великим науковим потенціалом, перш за все кваліфікованими кадрами. Тому на її базі у 1989 році був створений Закарпатський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

У квітні 2012 року наказом НААН Закарпатський інститут АПВ був реорганізовано в Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію до складу якої входять:

  • Гірський науковий підрозділ (Воловецький район, с. Нижні Ворота)
  • Державне підприємство «Дослідне господарство Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції » (село Велика Бакта)
  • Державне підприємство «Дослідне господарство Агрофірма «Еліта» Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції « (Ужгородський район, село Ратівці).

Специфічні природно-кліматичні і соціально-економічні особливості Закарпатської області визначили практично основні напрямки наукової діяльності установи:

  • розробка   і  впровадження  контурно-меліоративної  системи  землеробства  та  ґрунтозахисних   технологій  вирощування  сільськогосподарських  культур;
  • розробка технологій збереження та відновлення продуктивності деградованих природніх лук та пасовищ в гірській зоні Закарпаття;
  • вивчення закономірностей динаміки показників основних агрохімічних властивостей ґрунтів та кругообігу ессенціальних мікроелементів і важких металів в системі ґрунт-рослина;
  • створення  нових  високопродуктивних  сортів  та  гібридів  кукурудзи, картоплі,   тютюну, овочевих та пряно-ароматичних культур з  високою  якістю  врожаю, комплексностійких  до  захворювань  та  шкідників;
  • збереження зразків генофонду кукурудзи, тютюну та зникаючих рідкісних сортів плодових і горіхоплідних культур;
  • розробка та впровадження інтенсивних технологій в рослинництві,  кормовиробництві  та  тваринництві;
  • сортовивчення та сортооновлення винограду, плодових та плодово-ягідних культур і розробка екологічно безпечних технологій вирощування зерняткових культур відповідно до зонального розміщення насаджень Закарпаття;
  • розробка науково-обгрунтованих методів збереження, удосконалення та ефективного використання бурої карпатської породи великої рогатої худоби та коней гуцульської породи,  їх помісей в господарствах різних форм власності Закарпатської області;
  •  забезпечення  насіннєвих  господарств  насінням  еліти  зернових, , картоплі, тютюну та сортозаміни, багаторічних трав  з  метою  своєчасного  сортооновлення  та  сортозміни;
  • вивчення  та  узагальнення  досягнень  вітчизняної  та  світової  науки  з питань  землеробства,  садівництва, виноградарства, тваринництва, економіки  і   т.д;
  • консультація  сільськогосподарських   підприємств, селянських, фермерських  та  орендних  господарств;
  • організація  видання  у  встановленому  порядку  збірників  наукових праць, брошур, листівок, плакатів, а також  читання  лекцій,  проведення  симпозіумів, семінарів  та  інших  заходів  по  підвищенню  кваліфікації  спеціалістів  агропромислового    комплексу;
  • надання маркетингових та консультативних послуг, розробка, впровадження науково-практичних, технічних досягнень, “ноу-хау”;
  • надання рекламно-видавничих послуг, проведення виставок, ярмарок, аукціонів, інших подібних заходів.

З перших років існування наукового закла­ду проводилась інтенсивна робота із створення основних напрямків науково-обґрунтованих систем землеробства для господарств Закар­патської області з вивченням різноманітних ти­пів та видів сівозмін, насичення їх проміжни­ми, поукісними й пожнивними посівами, особ­ливостей обробітку ґрунту (П.М.Покрищенко, І.А. Попович, А.Ф.Жданова, Г.І.Джевжик). Л.С. Тропом розроблений комплекс агромеліоративних та агротехнічних прийомів, спрямованих на окультурення й ви­сокоефективне використання осушених зе­мель. Вивчено і вдосконалено технології вирощування озимої пше­ниці, кукурудзи (І.І. Мустафін, В.С.Мойсеєнко).

Вивчено основні елементи побудови травопільної сівозміни для колгоспів низинної та передгірської зони Закарпатської області (О.Ф.Жданова, А.І. Козел, Н.Л. Шестидесятний, М.П. Спінул, О.І. Прокопова, В.І. Дука).

Удосконалено технологію вирощування зернобобових культур  в умовах низинної зони Закарпаття (Г.І.Джевжик).

Розроблено наукові основи освоєння сівозмін інтенсивного типу (І.А. Попович, М.М. Микулін).

Встановлено географічні закономірності дії зростаючих доз добрив в сівозміні на врожай сільськогосподарських культур з врахуванням ґрунтових агрокліматичних, меліоративних, метеорологічних і інших факторів (І.А. Попович, А.В. Фандалюк).

Розроблено інтенсивні кормові сівозміни, методи і елементи оптимальних умов одержання запланованих врожаїв зернових і кормових культур на осушених землях, високоефективні системи удобрення сільськогосподарських культур в польових сівозмінах, розроблено теоретичні основи ефективного використання добрив та автоматизованих систем управління родючості основних типів ґрунтів, розроблені наукові основи, нормативів та регламентів ефективного застосування мінеральних добрив і місцевих сировинних ресурсів для підвищення продуктивності землеробства (І.А.Попович, В.С.Мойсеєнко, М.М.Микулін, О.Г.Матвієць, В.М.Дем’янович, О.Ю. Анталовська , І.Ю.Русинко, М.І.Вудмаска, М.І.Пранійчук, Ю.А.Кенийз, А.В. Фандалюк).

Багаторічний стаціонарний польовий до­слід і ряд інших досліджень дозволили розро­бити та впровадити ресурсозберігаючу сис­тему удобрення й вапнування з використа­нням місцевих мінеральних та інших сиро­винних ресурсів за умов отримання еколо­гічно безпечної продукції та підвищення ро­дючості ґрунтів. У 2006 році одержаний Атестат Української академії аграрних наук на стаціонарний польовий дослід за №060. Проводяться дослі­дження, в яких широко використовуються фізико-хімічні методи аналізів та математич­не моделювання за допомогою ЕОМ (І.А.Попович, О.Ю.Анталовська, О.Г.Матвієць, В.М.Дем’янович, З.З.Чома, А.В .Фандалюк, В.С. Мойсеєнко, Ю.А. Кенийз).

Великий обсяг наукової роботи був проведений в напрямку агрохімічного обстеження ґрунтів, їх хімічного складу.  За цей період вивчено вплив вапнування та внесення різних форм фосфорних добрив на фізичні, фізико-хімічні та біохімічні властивості ґрунтів низинної зони Закарпаття. Встановлено оптимальні дози вапняку, способи і місце внесення його в сівозміні, вплив на врожай сільськогосподарських культур (Ю.В. Медведєв, Н.Л. Педан, Г.І. Козел, Н.Л. Шестидесятна).

Вивчена дія мікроелементів на фізіологічні, біохімічні процеси, врожайність кукурудзи, тютюну та винограду (І.А. Попович, Л.Д.Ленденська, Г.А.Чанадій, Л.П.Колесник), вплив місцевих, мінеральних добрив та ростових речовин на урожай та якість сільськогосподарських культур (І.А.Попович, В.Гаваші, Е.Ф.Тирпак).

На початку 70-х років в лабораторії агрохімічних аналізів освоєно багато нових та складних видів аналізів: визначення амінокислот, мікроелементів полярографічним методом, фракційного складу фосфатів, сполук азоту, калію, гумусу, окисно-відновного потенціалу, рухомості калію, фосфатного потенціалу, які дозволили поглибити агрономічні дослідження (Й.І.Криштофорі, Р.А.Андріяш, Н.Г.Теплинський, Б.М.Першин, Л.Я.Печора, Б.М.Теняк, А.А.Добош, Т.М.Сайков, О.Ю.Анталовська, І.Ї.Перевузник).

Розроблено нормативи для визначення потреб сільськогосподарських культур у мінеральних добривах і хімічних меліорантах (Й.І.Криштофорі), технологія використання вуглеамонійних солей для боротьби з насінням бур’янів у гної (З.З.Чома).

Вивчено рівень забрудненості основних типів меліорованих ґрунтів області важкими металами (З.З.Чома, Ж.Й.Чома), питання оптимізації кислотно–лужного режиму в осушених ґрунтах низинної зони Закарпаття (М.Ф.Пфейфауф, М.А.Манді, Ж.Й.Чома), параметри зміни фізико – хімічних, агрофізичних і біологічних властивостей дернових опідзолених ґрунтів під впливом меліорації та сільськогосподарського використання (О.Г.Матвієць, З.З.Чома, М.А.Манді), розроблена методика визначення гумусу методом вимірювання інтенсивності відбивання інфрачервоного випромінювання стосовно до ґрунтів області (З.З.Чома, М.А.Манді).

Розроблені технології використання природних сорбентів (цеоліт, бентоніт, перліт) Закарпаття з метою запобігання накопичення важких металів в агробіоценозах. (З.З.Чома, Ж.Й Чома, О.Ю.Ваш) та в організмі тварин (І.Й.Грабовенський, З.З.Чома), вивчено буферні властивості основних типів ґрунтів Закарпаття (З.З.Чома, Ж.Й.Чома, Т.М.Бондарчук), розроблена методика діагностики екологічної стійкості кислих ґрунтів, а також метод встановлення оптимальних доз кальцієвмісних матеріалів на основі параметрів кислотно-основної буферності.

Розроблено теоретичні основи застосування мікроелементів в ґрунтах Закарпаття та методи комплексного управління поживним режимом з урахуванням біологічних особливостей сільськогосподарських культур (З.З.Чома, Ж.Й.Чома, Т.М. Бондарчук)

Роботи по селекції та насінництву кукурудзи ведуться з 1947 р. На основі проведених досліджень районовані 2 місцеві сорти, 22 гібриди передані у Державне сортовипробування, з них 7 було районовано, отримано 9 авторських свідоцтв на гібриди. У Національний центр генетичних ресурсів рослин України та Світову колекцію Інституту рослинництва ім. С.І. Вавілова передано більше 300 кращих зразків кукурудзи (автори – І.Ф. Доброхліб, З.Я. Сосунова, Н.М. Семененко, Н.Б. Навроцька, М.Й. Танасієнко, П.П. Інглик, Б.Б. Чізмар, І.П. Ковач, В.М. Краснокутська, В.Ф. Кацило, О.Л. Залізняк, О.І. Мисько, Л.П. Постоєнко).

Створено та зареєстровано у Національному центрі генетичних ресурсів рослин України 2 ознакові колекції: імунологічну колекцію ліній кукурудзи, яка нараховує 99 зразків, та колекцію ліній кукурудзи за продуктивністю та її складовими в умовах Закарпаття, яка включає 93 зразки кукурудзи (О. І. Мисько, О.О. Матієга, О.С. Тищенко).

Отримано авторські свідоцтва на інцухт-лінії, колекції та гібриди кукурудзи:

  •  у 1986 році – ”Спосіб зміни ознак рослин” (Н.Б. Навроцька);
  • у 1987 році – “Спосіб ранньої діагностики мутації кукурудзи” (Н.Б. Навроцька);
  •  у 1988 році – гібрид кукурудзи Закарпатський 101 м (Н.Б. Навроцька, Б.Б. Чізмар, П.В. Інглик);
  • у 1995 році – гібрид кукурудзи Закарпатський 381 Мв (Н.Б. Навроцька, Б.Б. Чізмар, П.В. Інглик, І.П. Ковач);
  • у 1998 році – свідоцтва на самозапилені лінії ЗУ 502 і ЗК 1 (І.П. Ковач);
  • у 2006 році – свідоцтво на імунологічну колекцію ліній кукурудзи (І.П. Ковач);
  • у 2006 році – свідоцтва на самозапилені лінії ЗУ 56 і ЗКМ 162 (І.П. Ковач);
  • у 2008 році – гібрид кукурудзи Боржава 290 СВ (І.П. Ковач );
  • у 2014 році – свідоцтва на інцухт-лінії кукурудзи Местная ЗК 300 (О.І. Мисько, О.О. Матієга, О.С. Тищенко) та Местная ЗК 301 (О.І. Мисько, О.О. Матієга, О.С. Тищенко);
  •  у 2014 році – свідоцтво на ознакову колекцію ліній кукурудзи за продуктивністю та її складовими в умовах Закарпаття (О.І. Мисько, О.О. Матієга, О.С. Тищенко);
  • у 2015 році – гібрид кукурудзи ДЗ Латориця (І.П. Ковач, О.Л. Залізняк , О.І. Мисько).

Розроблено методики та науково-практичні рекомендації:

  • у 2008 році – «Методичні рекомендації по проведенню польових і лабораторних досліджень по селекції і насінництву кукурудзи на Закарпатті» (І.П. Ковач, О.І. Мисько);
  • у 2010 році – «Технологія вирощування нового гібриду кукурудзи Боржава 290 СВ в умовах Закарпаття. Рекомендації» (І.П. Ковач, О.І. Мисько); –
  •  у 2013 році – «Науково обгрунтована технологія вирощування кукурудзи в Закарпатській області» (О.Л. Залізняк, О.І. Мисько);
  •  у 2013 році – «Екологічно безпечна технологія регуляції чисельності шкідників в агроценозах кукурудзи Закарпаття» (О.І. Мисько);
  •  у 2015 році – «Моніторинг північного гельмінтоспоріозу кукурудзи (методичні рекомендації)» (О.І. Мисько, О.О. Матієга, Л.П. Постоєнко);
  •  у 2015 році – «Моніторинг стеблових і кореневих гнилей кукурудзи (методичні рекомендації)» (О.І. Мисько, О.О. Матієга, Л.П. Постоєнко).

З 1972 р. розпочато роботу з розробки елементів технології вирощування та селекції тютюну. У продовж дослідницької роботи виведено – 8 сортів тютюну: Соболчський-33, Жовтолистий-36, СВ-13, Вірджинія-27, ВМС-24, Символ-4, Бравий 200, Спектр . Також подано на реєстрацію   новий перспективний сорт тютюну Берлей 9А.

Вивчено і рекомендовано виробництву ефективні технології вирощування тютюну з максимальним використанням засобів механізації і хімізації. Водночас розроблялась технологія післязбиральної обробки тютюнового листа.  Розроблена технологія сушки в стаціонарних сушарках “Балк-Кюрінг” (М.Ф.Солонько, М.В.Пензеник, О.І.Савіна, Т.В.Василів, О.О.Матієга).

 Розроблено вдосконалену методику оцінки селекційного матеріалу на стійкість проти стовбуру тютюну та методику оцінки селекційного матеріалу на стійкість проти  вірусу бронзовості томатів ( О.І.Савіна,  О.О.Матієга, В.В. Корсак, К.А. Шейдик, Л.І. Кудан, С.А. Савін).

Створено та зареєстровано у Національному центрі генетичних ресурсів рослин України колекцію тютюну для використання в селекції за продуктивністю та її складовими ( О.О. Матієга, О.І. Кость),  яка налічує 87 зразків.  Сформовано ознакові колекції тютюну: 1) за ознаками відмінності, до складу якої входить 291 зразок; 2) сигарної групи тютюну за морфологічними ознаками, до складу якої входить 27 зразків.  Створено комп’ютерні бази даних джерел цінних господарських ознак тютюну.

Насінництво картоплі та дослідження з питань виробництва й технології ведуться з дня заснування станції. На цій ділянці працювали науковці  Г. А. Глянко, В. М. Шолом, М. М. Комар, В В. Галамба, С. С. Моспан, В.М. Равлик,  М. І. Грига, В.П. Марочко, А. В. Грига. Нині продовжують розпочату 50 років тому роботу наукові співробітники В.М. Собран, В.В. Канайло.

Науковцями станції розроблялися особливості технології вирощування картоплі в передгірських та гірських районах Закарпаття ( В.В. Галамба, С.С. Моспан), елементи технології вирощування насіннєвої картоплі сортів власної селекції в умовах гірської зони Закарпаття (В. П. Марочко), технологію ущільнення насаджень картоплі  найбільш ефективними овочевими культурами (А. В. Грига ).

В результаті селекційної проботи виведені сорти картоплі   Веречанська (1981), Гроно (1983), “Нижньоворітська” (1988),  Закарпатська рання (1989), Гірськокарпатська (1997).  Отримані авторські свідоцтва на сорти картоплі Свалявська (2001), Гірська (2005), Ужгородська (2006) та патент на сорт Мукачівська (2009). Передано в Державне сортовипробовування нові сорти Перечинська та Городенківська.  

Упродовж усього періоду існування установи проводилась насінницька ро­бота по вирощуванню первинних ланок ози­мих та ярих зернових, зернобобових, олій­них культур, багаторічних трав та батьківсь­ких форм гібридів кукурудзи, картоплі. Ведеться орга­нізаторська та методична робота в насінни­цьких господарствах області. Вагомий внесок в цьому напрямку внесли: (Т.С.Штефюк, А.П.Селегей, І.Д.Пензеник,  Г.Ф.Пучкова, Я.Г.Сабелко, О.С.Науменко, І.І.Мустафін, А.С.Мойсеєнко, Л.П.Постоєнко, Е.В.Варга, О.Б.Гомокі, О.І. Мисько, О.С. Тищенко).

Садівництво традиційна галузь сільського господарства Закарпаття. У  станції наукова робота по садівництву та ягідництву проводиться з 1956 року. Складність та різноманітність мікрокліматичних зон області викликали необхідність ретельного вивчення агрокліматичних умов та проведення експедиційного обстеження існуючих насаджень. Були визначені десятки сортів яблунь, груш, слив і ягідних культур та розроблено рекомендації щодо раціонального їх розміщення відносно вертикальної зональності (Л.Л.Любимова, М.М.Попович, Л.А.Горбач).

З 70-х років проводиться наукова робота по розробці інтенсивних технологій закладки та вирощування насаджень зерняткових та ягідних культур. На підставі наукових розробок відділу садівництва у Закарпатті впроваджена культура інтенсивного слаборослого садівництва  (М.І.Шестопаль, М.М.Попович, Є.М.Кушнір, В.І.Клімов, Н.О.Пилипчинець, Г.С.Кожокар, Є.М.Хміль, Н.Ф. Шахнович).

 Розроблено технологію вирощування кронованих плодових саджанців зерняткових культур на клонових підщепах (Н.Ф.Шахнович, Н.О. Пилипчинець, Є.М. Хміль, І.І.Папп) та видані методичні рекомендації по закладанню і вирощуванню насаджень яблуні і груші на клонових підщепах (А.В.Балян, Н.О.Пилипчинець, Н.Ф.Шахнович, Є.М.Хміль, Н.К. Гома, С.М. Майор, Т.М.Бондарчук).

Розроблено  методику добору та виділення спонтанних клонів плодових культур (Н.Ф.Шахнович, О.А.Мельничук, І.І.Папп). Створено каталог колекційних зразків яблуні (Н.Ф.Шахнович, О.А.Мельничук, І.І.Папп).

Разом з тим, проводиться наукова робота по створенню методів та технологій садівництва на терасових схилах, де боротьба з ерозією ґрунтів набуває особливої актуальності. Розроблено рекомендації по вирощуванню садів і ягідників на південо – західних схилах Українських Карпат та  Закарпатського Передгір’я, які забезпечують захист ґрунтів від ерозії, підвищення родючості та збільшення врожайності плодово-ягідних культур (М.І.Шестопаль, Є.М.Кушнір, М.М.Горбач, Л.А.Горбач).  Розроблено методичні рекомендації  по закладанню і вирощуванню насаджень кісточкових культур (А.В.Балян, Н.О.Пилипчинець, Н.Ф.Шахнович, Є.М.Хміль, Н.К. Гома, Т.М.Бондарчук) у яких викладені основні елементи технологій закладання та систем вирощування сливи, аличі, вишні, черешні, абрикоса та персика в умовах Закарпаття.

В лабораторії виноградарства з 1956 року проводиться робота по колекціонуванню та сортовивченню нових для умов області сортів винограду, розробці технологій закладки плантацій винограду та агротехнологічному догляду за ними. Основний вклад у діяльність лабораторії внесли такі  вчені, як В.В.Скрипник, К.В.Криволапов, І.Г.Шашков, М.М.Горбач, А.О.Башкірев,         М.М. Скрильник., О.І. Попович, О.І. Мельничук, Н.Є. Бугаєнко, В.М. Кампій, К.В.Криволапов, К.Г.Самборська, П.П.Самборський, Т.С.Штефюк, Л.Є.Яновицький, О.С.Любка, Ю.І.Данко.

За період існування лабораторії виноградарство проведена  робота по сортовивченню винограду (близько 400 сортів). Рекомендовано для області та пройшли сортовипробування 33 сорти винограду (В.Е.Криволапов, В.В.Скрипник); розроблена та впроваджена технологія передпосадкового окультурення ґрунту з використанням мінеральних та органічних добрив (І.Г.Шашков); технологія протиерозійних заходів по утриманню виноградників на схилах (М.М.Горбач); технологія по переведенню виноградників на високоштамбову культуру (В.Е.Криволапов); вивчено та впроваджено у виробництво сортові підщепи для умов області (Н.Є.Бугаєнко); рекомендована ресурсозберігаюча технологія вирощування філоксеростійких саджанців винограду в області (В.Е.Криволапов, О.І.Попович); виведено понад 20 сортів-клонів винограду (В.В.Скрипник, В.Е.Криволапов); розроблені та впроваджені у виробництво елементи обрізки районованих сортів винограду. (Н.Є.Бугаєнко, М.П.Скрильник, О.І.Попович); вдосконалено елементи технології по вирощуванню посадкового матеріалу винограду на цеолітному субстраті з використанням біостимуляторів  (О.І. Попович, О.С Любка., Ю.І. Данко). Проведено біотехнологічні дослідження по розробці технології одержання оздоровленого посадкового матеріалу районованих і перспективних сортів методом мікроклонального розмноження (В.Г.Радько, О.І.Мельничук). Здійснено сортовивчення інтродукованих сортів винограду та покращення районованих шляхом клонового відбору за показниками продуктивності і якості в умовах Закарпаття  (О.І. Попович, О.С Любка.).

Лабораторія виноробства була створена в 1965 році, наукова діяльність якої була направлена на розробку нових та вдосконалення існуючих марок закарпатський вин на основі раціональної переробки виноградної, плодоягідної та рослинної сировини.

Великий вклад в наукові розробки внесли  К.К.Алмаші, Л.У.Ніязбекова, Н.П. Гриценко, О.М. Зелінська, Л.Ф. Фодор.

За період існування лабораторії були створені нові та вдосконалені існуючі марки вин різного типу, які на міжнародних конкурсах за період з 1967 р. до 2005 р. завоювали 24 золоті медалі (з них 2 великі золоті), 32 срібні та 1 бронзову медалі та більше двадцяти почесних дипломів (К.К. Алмаші, Л.У. Ніязбекова, І.С. Павлович, Н.П. Гриценко, О.М. Зелінська, Л.В. Фодор, І.К. Сюч, Ш.Ш. Петрушка та інші).

На основі дослідження органолептичних властивостей вин і їх зв’язку з параметрами якості видана унікальна книга “Дегустація вин” (К.К. Алмаші та Е.С. Дрбоглав). Двічі перевидана книга “Сонце в бокалі” (К.К.Алмаші, Л.У.Ніязбекова), де зібрані результати роботи виноробів Закарпаття та лабораторії виноробства.

Розроблено ряд нових технологій створення ароматизованих білих та чероних вин з використанням пряно-ароматичної рослинної сировини лікарсько-профілактичної дії (Н.П. Гриценко, О.М. Зелінська, Л.В. Фодор, І.К. Сюч, А.В. Фандалюк); з винограду колекційного насадження (Н.П. Гриценко, О.І. Попович, Н.Є. Бугаєнко) та науково-обгрунтованих технології виробництва різних видів вин на основі вивчення сортових особливостей винограду нової селекції (Н.П. Гриценко, О.М. Зелінська, Л.В. Фодор). 

Розроблено технології для Закарпаття типів десертних вин – мадера, малага, кагору та інші (Н.П. Гриценко, О.М. Зелінська., Л.В. Фодор).

Виділено технологічні зони винограду Закарпаття для створення бази виробництва шампанських виноматеріалів .

Розроблено Міжнародну систему якості харчової продукції (НАССР) для виноробних підприємств Закарпаття при допомозі організації ЮНІДО при ООН.

Для допомоги малооб’ємним господарствам фермерського типу видана книга “Посібник виноградару – любителю”,  методичні рекомендації  щодо використання сортів винограду для приготування різних типів вин та особливості режимів та параметрів технологічного процесу та інша література.

Починаючи із 1988 року розпочалась науково-дослідна робота з пряно-ароматичними рослинами, які є у Закарпатті малопоширеними, а з 1996 року ведеться по них селекційна робота. Передумовою для цього є наявність консервних підприємств, а також велика кількість лікувально-оздоровчих закладів, що відкриває широкі можливості використання сировини і продуктів переробки.

Протягом 28 років ведуться роботи: по інтродукції ароматичних і лікарських рослин  та малопоширених овочевих культур, по вивченню перспективних видів і створенню нових сортів та розробці екологічно чистих технологій вирощування цих рослин і вивчення можливості використання сировини (зеленої та сухої) у харчовій і фармацевтичній галузях і парфумерії.

За період роботи працівниками лабораторії зібрано селекційний матеріал по   ряду перспективних для регіону ароматичних рослин, а саме мелісі лікарській, лофанту анісовому,  гісопу та любистку лікарських, васильках справжніх,   собачій кропиві п’ятилопатевій.   Ведеться селекційна робота по спаржевій квасолі, цибулі шалот, перцю пряному.   На основі зібраного і стовреного селекційного матеріалу  виведено  нові адаптовані до умов низинної зони Закарпаття сорти вище згаданих рослин,  такі як меліса лікарська “Цитронелла” (2002),  лофант анісовий “Початок”(2004),   сорт перцю “ Бактянець ” (2007), сорт цибулі шалот “ Оксамит ” (2010), сорт васильків справжніх  “Марсель” (2011),  сорти любистку лікарського “Мрія” (2008) та “Корал” (2014), сорт собачої кропиви п¢ятилопатевої “Забава” (2014).  На основі досліджень по смакових і лікувальних властивостях рослин розроблено фіточаї “Ароматний”, “Закарпатський ”, “Цукринка”,  “Кардіофіт ”, “Шлунковий” і “Бахтянський ”, а також ведеться робота по створенню нових видів для широкого вжитку (А.В.Фандалюк, В.С. Мойсеєнко, С.М.Кормош, М.В. Базелюк, І.Ю. Кушнерова, К.А. Шебештьен-Берда , І.Д. Леврінц, К.Ф. Янчі, З.А. Товт).

Працівниками станції розроблена  і широко випроваджена скорочена система обробітку плодових  культур і виноградників хімічними пестицидами. Були удосконалені способи боротьби з червоним плодовим кліщем в саду та система захисту від шкідників і хвороб озимих культур при інтенсивній технології їх вирощування. Ведеться робота по розробці методів екологічно-чистого біологічного захисту рослин. Вагомий вклад в розробках проблем захисту рослин внесли: А.Б.Кравченко, В.А.Білобров, Е.І.Дутко, Н.В.Севрюкова, Л.М.Держипільський, Т.С.Штефюк, Ф.Д.Каленич, М.П.Лісовий, В.М.Калінкін, Ю.О.Богданов, Ю.С.Нодь, О.І.Мисько, О.П.Михальчук, С.М.Микулін, М.М.Бабидорич.

З самого початку організації установи проводилась значна робота по роз­робці способів і методів покращення племін­них та продуктивних якостей великої рогатої худоби, свиней та овець. Була проведена інвентаризація всього наявного поголів’я бурої карпатської худоби, його оцінка, розроблені варіанти складного схрещування аборигенних тварин з плідниками бурих порід різного походження. До 1972 р. була апробована та затверджена нова заводська вітчизняна бура карпатська порода ВРХ. Потім в низинній зоні Карпатського регіону проводилось її покращення шляхом подальшого схрещу­вання зі швіцами американської та німець­кої селекції (О.М.Заброварний, В.Ю.Недава, І.Й.Грабовенський, В.І.Король, В.І. Полтавська, Г.С. Мачуліна, М.Т.Неживий).

З 1972 р. ведеться також робота по розве­денню чорнорябої породи шляхом завозу телиць та нетелей з інших областей України, а для її покращення використовується прилив крові голштинської породи (О.М.Заброварний, Г.С. Мачуліна, М.Т. Неживий)

Вивчена ефективність промислового схрещування бурої карпатської породи зі спеціалізованими породами м’ясного напря­мку з подальшим вирощуванням і відгодівлею на прив’язі, нагулом на гірських пасовищах, безприв’язному утриманні та вирощуванні те­лят за технологією м’ясного скотарства (В. І. Полтавська, І.Й.Грабовенсь­кий, Ю.Ю.Баняс, М.І.Дзямко, Й.С. Височанський).

Методом складного відтворювального схрещування з використанням плідників джерсейської породи створено жирномолочну лінію Рупора 6507 Заброварний О.М.

Починаючи з 1975-1990 роки вивчено різні варіанти схрещування бурої карпатської породи    з чорно-рябою, голландською, голштино – фрізською, що дало можливість створити генотипи корів з продуктивністю 4500 кг. молока за лактацію 3,7 – 3,8 % жирністю Г.С.Мачуліна, О.М.Заброварний, В.І.Полтавською у 1978-1990 роки була вивчена і розроблена раціональна структура раціону кормів для різних вікових груп великої рогатої худоби. І.Й.Гробовенським видано рекомендації по ефективності в годівлі молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі джерел нетрадиційних кормів. Розроблено рекомендації по оптимізації калій-натрієвого співвідношення в раціонах відгодівельного молодняку ВРХ (В.М. Агій). Розроблено комплексну високоефективну систему ветеринарно-профілактичних міроприємств для попередження пневмоентеритів у телят раннього віку (В.М. Агій). Вивчався вплив різних біологічно-активних речовин на господарські та імунно-біохімічні показники крові молодняку ВРХ на вирощуванні (В.М. Агій, Ф.К. Нодь М.І. Грабовенський).

У напрямку удосконалення бурої карпатської породи встановлено в породі наявність  трьох конституційно-продуктивних типів тварин – молочного, молочно-м’ясного і м’ясо –молочного (О.М.Заброварний, Г.С.Мачуліна, М.Т.Неживий).

Розроблена і створена програма по створенню молочного типу бурої карпатської породи  (О.М.Заброварний, Г.С.Мачуліна, М.Т.Неживий).

В результаті використання швіцьких плідників американської селекції на маточному поголів’ї бурої карпатської породи створено масив поліпшеної худоби молочного типу  з генетичними задатками молочної продуктивності 4000 кг. молока в рік, при жирномолочності 3,7 %.

На основі методів селекції проводиться робота по створенню генофодного стада корів бурої карпатської породи з генетичним потенціалом продуктивності 4500 кг і вище (Г.С.Мачуліна, М.Т.Неживий).

Багаторічна праця спеціалістів по селекції овець завершилась створенням у 1993 р. нової вітчизняної породи овець напівгрубошерстого напрямку – Української гірсько-карпатської породи (І.Гришпак, І.А.Макар, В.І.Куреда та інші). У низинній зоні Закарпаття в резуль­таті складної системи схрещувань та наступ­ним розведенням «у собі» створено новий внутріпородний тип породи – Прекос, з подвоєним виходом шерсті високої якості (В. І. Король та інші). Розроблено ряд заходів по підвищенню продуктивності овець низинної зони (М.К.Первак, М.М.Шаленик, Гома М.М.).

Була розроблена методика по племінній роботі з тонкорунними вівцями і технологія виробництва  продукції вівчарства (В.І.Король, Е.З.Йончі).

Проведено дослідження по ефективності використання австралійських баранів – плідників на закарпатських тонкорунних матках (Р.Г.Філеп) та покращення генетичних особливостей тонкорунних овець закарпатського типу породи прекос методом використання ввідного схрещування (Р.Г.Філеп).

В галузі свинарства дослідження були спрямовані на підвищення племінних і продуктивних якостей місцевих свиней шляхом завозу високоцінних тварин великої білої породи для розведення та  прилитя крові місцевим породам; оптимізації структури раціонів годівлі різних статево-вікових груп свиней та їх призначення; пошуки і визначення найбільш раціональних типів годівлі та утримання свиней в умовах регіону (Я.І.Первак, З.В.Розумна, Ц.К. Грубов).

Вивчалась продуктивність місцевих свиней Закарпаття, зокрема: місцевої білої, мангалиці та беркширів. Розроблено програми поліпшення місцевих свиней за рахунок поліпшення генотипів цих порід та впровадження системи утримання і годівлі розрахованої на максимальне використання в раціонах кукурудзяної дерті і комбінованих силосів. (Н.М.Баніна, О.С.Гончарова, О.С.Кононов, В.А.Перетятько, С.Ю.Попович, Ц.К. Грубов).

Розроблено раціональні методи інтенсивної відгодівлі свиней, ефективності згодовування широко розповсюджених кормових бобів, сої. Вивчено скороспілість, відгодівельні та м’ясні якості свиней в регіоні. (О.С.Ганчарова,  А.А.Товт, Ц.К.Грубов, О.С.Жданов, С.Ю.Попович, Ю.З.Собків).

Впроваджена технологія оцінки молодняку свиней за власною продуктивністю (Ц.К. Грубов, О.П. Шилкін, Г.І.Шилкіна).

Розроблено технологію застосування кормових та фітобіотичних засобів Закарпаття для підвищення репродукції тварин та покращення якості свинини (Ц.К. Грубов, Г.І.Шилкіна).

У 1970 році була створена лабораторія механізації сільськогосподарських процесів, першим керівником якої був Сіделькін Іван Іванович, який спрямовував роботу по механізації процесів насінництва, тваринництва і багаторічних насаджень.  Розроблено і впроваджено у виробництво пакетне збирання фруктів, створено систему машин для завантаження і транспортування пакетів, завдяки чому виробництво фруктів було поставлено на індустріальну основу (Заграфов Г.К.); розроблено і впроваджено  удосконалену систему машинного доїння корів, технологію виробництва комбікормів (І.І.Сиделкін) а також механізовану технологію посадки саджанців винограду. (В.М.Дринча, С.Папоі).

Розроблена технологія вібраційної очистки зернового матеріалу грохотами різних конструкцій (В.М. Дринча). Розроблено новий спосіб формування ізохорного термодинамічного процесу дизельного циклу та двигун для його реалізації (патент № 69418), який дав обґрунтування задовільної роботи дизельних двигунів на сумішах біопального (С.В.Гуменюк).

Розроблена система  малогабаритної техніки і обладнання  для  селекції, селекційно-племінної роботи фермерським господарств і присадибних ділянок (О.Г. Жуковський).

З 1966 р. ведеться систематична робота по технології створення та використання ку­льтурних пасовищ: розроблено оптимальні схеми удобрення природних і сіяних сіно­косів. Вперше в Україні розроблений та впро­ваджений авіаційний спосіб корінного по­кращення гірських лук (М.Б.Вайс, С.В.Колесніков).

Розроблено технологію і способи поліпшення деградованих гірських лук із застосуванням мінімального механічного обробітку. Вивчено вплив різних доз і співвідношення мінеральних добрив їх дію і післядію при довготривалому використанні в передгірній і гірській зонах (Г.М.Осецька, С.І.Осецький, О.А.Шуляк, М.Б.Вайс, С.В.Колесніков, Г.М.Клюєва,  В.В.Комар); технологію приготування та використання в годівлі ВРХ повноцінних обезводжених гранульованих кормів (М.І.Олексик, С.В.Колесніков, Ю.А.Кенийз).

Розроблено і адаптовано технологію вирощування в умовах області нових видів та сортів інтродукованих бобових, зернових та у сумісних – злаково – бобових сумішках з використанням на силос, сіно, зелений корм. (Б.Б.Чізмар, В.С.Мойсеєнко,  В.П.Чешок, М.М.Микулін, О.С.Тищенко).

Впроваджена технологія вирощування люцерни на дерново-підзолистих ґрунтах Закарпаття (С.В. Колесніков, В.С. Мойсеєнко, В.П. Чешок)

Розробляються агротехнічні прийоми створення і раціонального використання травостоїв на ерозійно-небезпечних та тимчасово підтоплюваних землях (О.С. Тищенко, В.П. Чешок).

Адаптовано до умов області технологію вирощування кормових буряків, та розроблено біотехнологічні прийоми розмноження та вирощування дволистика солодколистого (Г.М. Клюєва).

Розроблено наукові принципи планування, прогнозування і ведення землеустрою в природоохоронних системах землеробства на еколого-ландшафтній основі в умовах гірської зони українських Карпат (І.П. Ковтун,     О.В. Тимохіна).

Розроблено агротехнічні прийоми створення і раціонального  використання сінокосів на еродованих схилах в гірській місцевості Карпат (Г.І. Моспан., В.М.Козик, Ю.М. Дербаль,В.П.Чешок, О.С.Тищенко).

Розроблено  наукові основи та удосконалено  технологічні прийоми відновлення продуктивності деградованих лукопасовищних угідь в гірсько-лісовому поясі Карпат (Й.С.Височанський, В.М.Козик ).

Соціально-економічні перетворення у на­шій державі викликали необхідність проведення економічних досліджень процесів, що відбуваються в агропромисловому комп­лексі. Реальне існування різних форм власно­сті та особливості малоземельного Закарпат­тя, традиції, які склалися, потребують науко­во-обґрунтованих рекомендацій. Останніми роками був здійснений великий обсяг досліджень по вивченню структури виробництва у господар­ствах різних форм власності та наданню реко­мендацій по оптимізації проведення економіч­них реформ (А.В.Балян, В.К. Микуліна, М.Д. Федорюк, Г.І. Біган та інші). Проаналізовані проблеми формування внутрішнього та зовнішнього ринків Закар­паття з врахуванням розташування області на кордонах з чотирма державами (А.К.Алмаші, А.В. Балян). Обґрунтувано  соціально-спрямовану концепцію розвитку сільських територій за умов інтеграції в СОТ (А.В.Балян , М.Д.Федорюк, К.В.Полтавська,    О.М. Микулін). Розроблено організаційно-економічні засади розвитку конкурентоспроможних господарських формувань в агропромисловому виробництві в умовах Закарпатської області ( Г.В. Спаський, Т.М. Сочка).